Київ - ікона Нового Русалиму

[святослав]

http://uk.wikipedia.org/wiki/Новий_Єрусалим



Золоті Ворота чекають Спасителя. Він усіх заспокоїть, помирить,) об"єднає й навчить не лишень по воді бігати, а й до зірок своїх мрій літати)


Икона Нового Горнего Иерусалима возникает благодаря Кресту воздвигнутому Андреем в 55 году возле Днепра
на месте Том воздвиг Ярослав Мудрый Золотые Врата, подобно Тем, в которые Входил Спаситель на ослике
Там же он сотворил Храм идеи Соломона Мудрого - Софию киевскую
Там находился первый русский Метрополить
Собиралось Вече со Всей Руси
Хранилась Великая Библиотека
В 1620 году Патриарх Иерусалима Феофан при Сагайдачном (у которого не было ни одного поражения)
Возродил Церковь по всех Патериках названную НОВОИЕРУСАЛИМСКОЙ
Паршек готовил: ВСЕ ГОТОВО К 2000

kobzar
club
200

золоті ворота чекають мошиаха майтрею мехді (Мошиах евр. Мессия по гречески, значит "Помазанник" По восточным понятиям грядущий Аватар называется Майтрея. По арабским пророчествам это Магди. Человек, которого ждут верующие всех конфесий)

украйна обітованна оголошує активний нейтралітет
(С Украиной нельзя воевать. Райская земля пренадлежит всем верным со всей Земли)

пароль: свідомість, честь, відповідальність
(Сознание, Честь, Ответственность - краеугольные камни Нового Русалима)

55 року від різдва ієгошуа помолившись до сходу, охрестившись у дніпрі, бачив апостол андрій золоті ворота 12 храмів. поставив перший хрест, причастив волхвів з чаші грааля, з благословіння богородиці переконуючи: дажбог воскрес!
(В 55 году Андрей прибыл к древнему капищу на берегах Днепра. Волхвы помнили предания о Раме, Который установил Мир и ушел с народом в Индию 7.5 веков назад и ждали Аватара. Богородица Дева Мария завещала Андрею, сыну Ионы Чашу Грааля с Тайной Вечери. Апостол причастил с этой Чаши волхвов и убедил их, что их грядущий Аватар Дажбог уже воскрес в лице Иегошуа Христа. Бог дающий Любовь - Дажбо. Христос открыл апостолу видение: Золотые Врата и 12 храмов, о которых упоминал Нестор Летописец: "На горах этих возсияет благодать Божья, Город Великий и много храмов"..
Утром, до восхода солнца вошел Андрей в Днепр. Крестился, а на круче берега поставил крест с Благословением Грядущего Города)

детальніше новий ієрусалим прозрівав у видінні на острові патмос іоан богослов записав апокаліпсис
(В Откровении апостол Иоанн дает характерную архитектуру Нового Иерусалима, открывает символику)

володимир як давид вистраждав, а ярослав як соломон мудрі збудували
(Володимир Великий, который крестил Русь огнем и мечём, как и царь Давид мечтал построить Храм. Мечту Давида воплотил сын Соломон Мудрый, а мечту Владимира - Ярослав Мудрый, воздвигнувший Святую Софию)

богородиця воцарилась на престолі в лаврі
(Богородица явилась Антонию на Афоне, велела в Киев срочно. Там киево-печерский монах привлек Феодосия и вместе с учениками и 12 зодчими воздвигли Великий Храм Успения Богородицы. Дева Богомать решительно заняла его и отрезала: "Буду здесь жить!"


дружина 33 богатирі. чоботок ілля муромець
(Храм призвались хранить 33 Богатыря-монаха во главе с легендарным Илиёй Муромцем, котрого монахи прозвали Чоботок.)

згодом у почаєві босоніж правий слід на схід шлях до раю
(Почаевская Богородица оставила Свой след правой ножкой, указывая направление с Западной УкРАЙины в Восточную)


микола сотворив чудо почали впізнавати в дніпрі йордан, а в києві новий русалим
(История киевского Николо-Иорданского монастыря гласит о волшебстве Николая-Чудотворца, который перенёс утеряную в Иерусалиме чашу боярскую в Киев на берег Днепра в родник. В Киеве начинают признавать Новый Русалим, а в Днепре - Иордан)


сагайдачний життя подарував за святу русь
(Петро Сагайдачный гетьман, не имел ни одного поражения,
душу и сердце сполна отдавая за Святую Русь)

1620 патріарх ієрушалиму теофан відродив новоєрусалимську церкву
(Сагайдачный засвидетельствовал Патриарху Иерусалимскому Феофану верность Христову и Патриарх воскресил Церковь, попраную ляхами. По всем документам и патерикам она официально названа Новоиерусалимской в 1620 году, Киев)

єпископи ієреї бурсаки згадують бібліотеку ярослава мудрого
(По Благословению Патриарха Иерусалимского Сагайдачный вместе со всем войском Запорожским записывается в бурсы - первые образовательные учреждения, где козацкий Дух рыщет в поисках первых русских Библий (докириловомефодиевских), оригиналов, папирусов легендарной Библиотеки Ярослава Мудрого)

воскресають легенди апостола відбудовують храми заснована перша на русі києвомогилянська академія
(Пётр Могила объединил козацкую бурсу с киево-печерской духовной семинарией в Киево-Могелянскую Академию и эта гремучая смесь признала и обосновала свои понятия на научном международном уровне. Святая Русь, Новый Русалим и Золотые Врата становились конкретными Абстракциями)

звершується бачення києва як ікони нового русалиму
(Местные киевляне и приезжие паломники в Золотых Вратах, в Кувуклии - Храме Гроба Господнего (Киевский Иерусалим), в Великом Храме Успения Богородицы, в Софие Киевской, в Феофании, в местной Голгофе возле Майдана - видят икону Нового Русалима, наследника евангельского Иерусалима и апокалиптического Города, Мать городов Русских - Нового Русалима)

сковорода одкрив очі шевченку, який пише украйна: корінь "рай"
(Г.С.Сковорода достойнейший выпускник Академии, козацкого роду кобзарь, находит свою Библию, которую искал по всему миру, аналог Кумранских свитков. Синхронизирует Дух Писания с живыми преданиями Святой Руси, его поддерживает Нострадамус, заземляющий обетованный рай на Харьковскую губернию. Т.Г.Шевченко текст древнееврейский и греческий оживляет в родном, позиционируя свою Родину УкРАЙиной, корень имени "Рай")

вирвавшись високою дипломатією з вавілонської піраміди третього риму, відбудовано золоті ворота о 12ти вратах о 12ти храмах в знак 12 апостолів 12 колін по 12000 разом 144000 та всі народи від усієї землі, як бачили апостоли
(Сейчас Идея Нового Русалима в третьем подъеме, после Козацкого Ренесанса. Реставрированы Золотые Врата, очевидны для каждого: верх их выражает 12 врат по трое врат на каждую сторону света, а возглавляет все 12 царственная баня, олицетворяющая верховного Христа, Который Грядёт. Но, вторая сторона медали - Вавилонская Путана, бросившая вызов всему миру, не только апологетам Нового Русалима.)



радіймо! за даними юнеско маємо найбільшу свободу віри слова та совісті в світі, отже, готові зустрічати спасителя на ослику демократії бога всєй землі, сотворившого всесвіт





Блаженнейший Владимир Митрополит Киевский и всея УкРАЙины-Руси
Предание Города Нового Русалима
http://www.archive-ortodox.org.ua/uk/node/5692

[святослав]

Символизм города Киева. Киев - Новый Иерусалим. Проповедь в Воскресенье



Музыка: В Киеве осень золотая..

[святослав]

[святослав]

[святослав]

Киев – Новый Иерусалим. К очеркам о киевской градософии

Автор: Предстоятель УПЦ митрополит Володимир

(Слово про Київ на відкритті IХ Міжнародних Успенських Читань «Пам’ять і надія: горизонти та шляхи усвідомлення»)


Теорії про Київ як «новий» або «другий» Єрусалим без малого дев’ятсот років. «Бачите гори оці? Яка на горах цих возсія благодать Божа, і має бути город великий», передає слова св. апостола Андрія Первозванного «Повість врем’яних літ» (переклад В.Яременко). Згідно свідчення преподобного Нестора Літописця, св. апостол благословив київську землю і поставив тут свій хрест.
«І захотів піти в Рим.
І прийшов до гирла Дніпрського
І звідти пішов по Дніпру горі,
І за призначенням божим прийшов
І став під горами на березі.
І, вставши зранку, рече учням своїм, що були з ним:
«Бачите гори оці? Яка на горах цих возсія благодать божа,
І має бути город великий,
І багато церков бог воздвигне».
І зійшов на гори ці,
І благословив їх,
І хрест поставив,
І помолився Богу,
І зійшов з гори тої, де опісля постав Київ,
І пішов по Дніпру горі» .
Аби наблизитись до розуміння «київської ідеї», варто порівняти свідчення про заснування Києва та інших міст. Узагальнюючи, можна сказати, що середньовіччя знало лише два типи таких теорій. Перший тип — пов’язаний з сакралізацією місця, де була пролита кров. Як свідчить класична легенда про заснування Риму, він був побудований на тому місці, де Ромул вбив Рема. Другий тип легенд оповідає про заснування міста-храму, та передбачає (таємне або явне) сходження Божого благословення на землю, де пізніше буде засноване нове місто. Ця версія має своїм прототипом Єрусалим. Засновником його був пророк Давид. Проте ще до пророка Давида існував таємничий «цар Салиму» — Мелхіседек: «священик Бога Всевишнього», який благословив самого Аврама. «…Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди», — свідчить про Мелхіседека апостол Павло. Те саме можна сказати і про Єрусалим, вічне місто, яке, згідно блаж. Августина, зійшло на землю до початку історії.

Що формує унікальний образ міста? Що робить місто самим собою? Це його головна містобудівна ідея — той образ або схема, які були закладені в нього спочатку. Для Києва ця «схема» виражена в структурі простору стародавнього міста. Це «єрусалимська» схема. У середньовіччі Єрусалим, місто Христа, вважався за центр світу.
Тому будь-яке місто, що претендує на імперський статус, в середньовіччі будувався як «ікона» (або образ) Єрусалиму. В центрі Єрусалиму знаходилася його головна святиня — старозавітний храм (пізніше, після його руйнування римлянами в 33 р. такою святинею стане Храм Гроба Господня). З ним були зв’язані Золоті Ворота — ті самі, через які до Єрусалиму увійшов Христос. Ця ж смислова вісь — головний храм граду і Золоті ворота — характерна для містобудівної схеми Константинополя і Києва. Поглянувши на карту цих стародавніх міст, ми побачимо чотири подібні об’єкти: храм святої Софії, Золоті Ворота, храм святої Ірини і храм святого Георгія.

У «Слові про закон і благодать» святитель Іларіон (середина XI ст.) порівнює св. князя Володимира і його сина Ярослава Мудрого з біблейськими пророками Давидом і його сином Соломоном. Навіщо митрополиту Іларіону знадобилося це порівняння? Звернувшись до тексту «Слова», ми побачимо, що таким чином він не тільки освячує біблійним авторитетом рід Володимира, але й затверджує Київ як Новий Єрусалим. Пророк Давид завоював Єрусалим та зробив його столицею Ізраїлю. Премудрий Соломон побудував головну святиню Єрусалиму — Храм. Святий Володимир був будівничим Києва, утвердив його як християнський град. А його син Ярослав Мудрий став «новим Соломоном», бо збудував храм Святої Софії. «І дім божий великий Святій Його Премудрості створив на святість, на освячення міста твого» , пише митрополит Іларіон.

Християнська середньовічна свідомість мислила місто як святиню, порівняти яку можна з біблійним єрусалимським храмом. Увесь світ — це притвор або «двір язичників». Захищене стінами місто — самий простір храму. Головний храм міста — вівтар. А у вівтарі — святая святих. Замислюючись над філософією стародавньої київської архітектури, можна побачити, що Київ будувався як храм. Це місто-храм, місто, що виникає з зосередження храмів. У цього храму храмів був свій вівтар — собор святої Софії. А в цьому Соборі своя «святая святих» — зображення Оранти, тобто Пресвятої Богородиці зі здійнятими угору (у молитовному предстоянні за Київ та Русь) руками.





Київ – це Новий Єрусалим, стверджував митрополит Іларіон та будівничі давнього Києва.

«І я, Іоанн, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними» (Одкровення, 21, 2-3).

Будуючи Київ як ікону цього таємничого міста, невідомий натхненник системи розписів Собору Святої Софії , дав розпорядження прикрасити Оранту грецьким написом з псалму 45:
«Бог посеред нього, він не похитнеться. Бог допоможе йому з раннього ранку».
Переклад дещо приховує сенс, що містив у собі цей напис для середньовічної людини. Адже у християнській традиції Пресвята Богородиця вважалася за покровительку міста. А само слово місто (поліс) мало жіночий рід. Таким чином, буквальний граматичний сенс напису стосувався не тільки Богородиці, але і поліса-Києва: «Бог посеред неї». Тобто посеред полісу-Києва. Так, використовуючи тонкощі візантійської культури, наші предки затверджували ідею богообраності Києва.
Як бачимо, мова архітекторів Софії, Ярослава Мудрого і митрополита Іларіона була елітарною. Але це не перешкодило «київській ідеї» зберегтися впродовж сторіч, аби знайти друге дихання в епоху козацького ренесансу. «Kiovia nostra coclum est, Київ — це наше небо, — писав у 1635 році київський Митрополит Сильвестр Косів. А інший київський митрополит – Іов Борецкий в своєму окружному посланні (15 грудня 1621) закликав вірних звертатися: «…до богоспасаємого міста Києва, другого руського Єрусалиму». У цьому ж ідейному контексті слід розуміти й ухвали Київського православного собору 1621 р. про вшановування пам’яті св. апостола Андрія Первозванного: «Оскільки святий Андрій Апостол є перший Архієпископ Константинопольський, патріарх вселенський та Руський Апостол, і на Київських Горах ноги його стояли, і Русь очі його бачили, і уста благословили, і насіння віри він у нас посіяв, то слушною і побожною річчю буде — урочисто й нарочито празник його відновити; воістину, Русь нічим не менша від інших східних Народів, мала й вона у себе цього Апостола проповідника» . Стверджуючи, що апостол проповідував на «Київських горах», отці собору тим самим затверджували апостольство Києва, його статус «богохранимого» і Богообраного міста.

Пізніше цей же комплекс ідей буде висловлено автором «Кобзаря» Тарасом Шевченком:
«Мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми Божі, ніби з самим
Богом розмовляють.
Дивлюся я, а сам млію.
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі…»


Минають століття, зміняються стиль та мова, але «київська ідея» незмінно сполучає град-Київ з трансцендентним досвідом, проголошуючи його «нашим небом», «Небесним Єрусалимом» або містом, взятим на небо.

Гора, хрест, благословення апостола. Легенди можуть не зовсім відповідати буквальному історичному сенсу. Проте, як писав чудовий французький історик 19 століття Огюстен Т’єрі: «Справжню історію ми знайдемо тільки в легендах. Легенда – це жива традиція, і в трьох випадках з чотирьох вона правдивіша, ніж те, що ми називаємо історією».

[святослав]

Новый Иерусалим

Я розгорнув фоліант півторатисячолітньої давнини і побачив на одному з його листів... карту України. Навіть свої рідні річки Донець і Кальміус.
— А це Ольвія, Херсонес, Гелон, Київ... П'яте століття...
— Київ? Який Київ?
—Той самий... На стрімких берегах Борисфена. Стольний град великого Аттили — ватажка слов'ян. Тільки називався він Кі-Юв — "Святе місце . П'яте століття, — повторив старий.
—А чому Київ позначений християнським хрестом? Адже карта п'ятого століття...
—Над Києвом уже були хрести, — почув відповідь. — А перший — це ви маєте знати — поставив у Києві апостол Ісуса Христа Андрій у 55-му році, тобто понад 1920 років тому.
Соромно зізнатися, проте я тоді й цього не знав. А розумів ще менше. З четвертого класу мені було відомо, що Аттила — жорстокий цар кровожерливих гунів. А тут: "ватажок слов'ян". Знав також, що Київ заснований 862 року князем Києм, що християнство в Київській Русі ввів Володимир у X столітті. А тут: хрести над Києвом у V столітті...
Я почав заперечувати:
—Але ж відомо, що Київ заснований трьома братами — Києм, Щеком і Хоривом і названий на честь старшого брата.
—Це правильно. Хоча Рим був раніше од Ромула, як казали латиняни.

Как свидетельствует "Повесть временных лет", история Киева начинается с благословения св. апостола Андрея Первозванного. "Видите ли горы эти? На этих горах возсияет благодать Божия, будет Город великий, и воздвигнет Бог много храмов", вещает нам слова апостола летописец. "И взойдя на горы эти, благословил их, и поставил Крест, и помолился Богу, и сошел с горы этой, где впоследствии будет Киев..."

21 Правило православного собора 1621 года гласит: "...На Киевских горах стояли ноги его, и очи его Русь видели, и уста благословили, и семена Веры он у нас посеял".

Киев издавна называли Новым Иерусалимом. Особенную популярность эта мысль получила в эпоху козацкого ренессанса, но истоки "киевской идеи", безусловно, следует искать во времена Андрея, которому выпал жребий проповедовать в Скифии, во время Ярослава Мудрого. Город возводился как "икона" Иерусалима. Храм Святой Софии Премудрости Божией строили как прообраз главной святыни древнего Иерусалима - храм Соломона. Прототипом киевских Золотых Ворот явились Золотые Врата в Иерусалиме, через которые вошел в святой город Спаситель на ослике. Золотоверхий Киев воспринимался жителями Руси как Город-Храм, священный град, величественный и обетованный, место паломничества со всей Святой Руси. Киев был центром Руси. Здесь находилась кафедра Русской Церкви, здесь собиралось Вече, где публично решались все вопросы, касающиеся Руси-УкРАЙины. Здесь находилась Святая Святых. Собор Святой Софии, Библиотека Ярослава Мудрого да Киево-Печерский монастырь - молитвенное сердце Руси.

Владимир Великий крестил Русь в Киеве, заложил фундамент нового сознания в славянской истории.
Киев олицетворяет духовный и культурный Камень - Основание Восточной Церкви.

Идея "Нового Русалима" воплощалась в истории Киева за три выразительных периода:
- древнерусский,
- козацкий
- и постатеистический.

Первый активный период касается крещения Киева. Время Владимира Великого, как Корня Давидового и его сына Ярослава, которого как и Соломона прозвали Мудрым (Золотые Врата, Храм, Престол Богородицы)

Второй период прославился кульминацией козацкого ренессанса при Петре Сагайдачном, который уверовал, что стоит за Святую Русь, за Новый Русалим (Киев) да за Новый Иордан (Днепр) В козацких летописях и кобзарских думах и псальмах Сагайдачный воспет как непобедимый отаман Сечи, хранитель и защитник Руси, у которого не было ни одного поражения. При Петре Сагайдачном в Киев прибыл Патриарх Иерусалимский Теофан да воскресил Веру православную, за 2 суток высвятил 5 Епископов ("епископ" - с греческого, буквально: "смотрящий") для 5 Русских епархий, архиереев, монахов... и по всем патерикам оновлённая Церковь называется "Новоиерусалимской".


Патриарх Феофан (1608—1644)
Его Божественное Блаженство Патриарх Святого Града Иерусалима и всея Палестины, Сирии, Аравии, всего Заиорданья, Каны Галилейской и святого Сиона

Третий момент в развитии "Новорусалимской идеи" начался сейчас, когда прекратилось атеистическое доминирование в образовании. Сейчас не навязывается коммунистический принцип безбожия и общество начало пробуждаться духовно, как в Благовествовании: "Дух Божий напомнит о чём Я (Мошиах) говорил и дополнит Новым, Которое вы уже будете готовы вместить"

[святослав]

+ Оффтоп

[святослав]

Що формує унікальний образ міста? Що робить місто самим собою? Це його головна містобудівна ідея — той образ або схема, які були закладені в нього спочатку. Для Києва ця «схема» виражена в структурі простору стародавнього міста. Це «єрусалимська» схема. У середньовіччі Єрусалим, місто Христа, вважався за центр світу.
Тому "Кі-Юв"=Святе місто, в середньовіччі будувався як «ікона» (або образ) Єрусалиму. В центрі Єрусалиму знаходилася його головна святиня — старозавітний Храм Соломона (пізніше, після його руйнування римлянами в 33 р. такою святинею стане Храм Гроба Господня). З ним були зв’язані Золоті Ворота — ті самі, через які до Єрусалиму увійшов Христос. Ця ж смислова вісь — головний Храм граду, Митрополія де збиралося Віче Руське, Бібліотека Ярослава Мудрого (як і Соломон Мудрий) і Золоті ворота — характерна для містобудівної схеми Києва. Поглянувши на карту, ми побачимо подібні об’єкти: Київський Єрусалим, Багговутівська 4а - Храм Гробу Господнього, копія Кувуклії, де Сходить Вогонь-Агні Благодатний, також храм святої Софії, Золоті Ворота

[nsk]

золоті ворота

дааааа .... кляты москали побудувалы

[святослав]

Крещение открыло перед Русью перспективу священной истории. А чистота крещальных риз и рожденное в крещальном опыте чувство особой близости к Богу – поставило вопрос об избранничестве. Акт крещения стал осмысляться и переживаться как акт избранничества, как поставление новопросвещенного светом истины народа на особое историческое служение. Так возник священный миф о Киеве как новом Божием избраннике, новой симфонической личности, которой Господь вверил дело строительства Своего Царства.

В это время киевский сакральный миф в первую очередь выражен в образе небесного города, который является вторым или новым Иерусалимом, и, с одной стороны – является иконой Иерусалима для всего славянского мира, а с другой – является Иерусалимом Новым, т.е. наследует в христианской истории ту благодать и миссию, которые были возложены на исторический город Христа. «Киев – новый Иерусалим, Днепр – новый Иордан, Собор Святой Софии – новый иерусалимский храм». Для украинского церковного и культурного сознания XVII века – это не только популярные поэтические образы, но и способ самоидентификации. Средневековая парадигма избранного Богом града еще жива и популярна. Киев – «богоспасаемый град» и «второй» славянский Иерусалим», так сформулирует свою веру в избранничество и миссию Киева митрополит Иов Борецкий (1621). «Киев – это наше небо» – емко и поэтично выразит эту же мысль Митрополит Сильвестр Косов (1635).

В градостроительной символике древнего Киева можно найти множество сопоставлений Киева с Иерусалимом. То же можно сказать и о системе росписей Святой Софии и о связанном с ней, как считают некоторые исследователи, тексте «Слова про Закон и благодать».

Главными градостроительными и архитектурными элементами, уподобляющими Киев Иерусалиму были Софиевский храм и Золотые Ворота. Святая София составляла главную архитектурную доминанту города Ярослава. Это было священное средоточие города, его святая святых. Недалеко от Софии стоял Крест. Это было как бы «лобное место» Киева, его Голгофа. Заметим, что оба символа для средневекового сознания были тесно связаны с Иерусалимом, который мыслился во-первых, как город храма (ветхозаветного храма и заменившего его в пространстве Завета Нового храма Гроба Господнего); а во-вторых, город Животворящего Креста. Что же касается Золотых Ворот, то в Киеве на них был возложен тот же смысл, что и в Иерусалиме: служить делу воссоединения неба и земли. Через Золотые Ворота в Иерусалим вошел Небесный Жених. Надвратный храм на Золотых Ворота Киева был освящен в честь Благовещения. Символически осмысляя этот факт, митрополит Илларион в своем «Слове» переадресовывает благословение, преподанное архангелом Пречистой Деве, богохранимому граду Киеву. Этот фрагмент текста исследователи иногда называют «благовещением Киева» и именно эти несколько фраз чаще всего цензурировались составителями всевозможных хрестоматий по древнерусской литературе в советскую эпоху. «Вручил народ твой и город святой всеславной Богородице, скорой на помощь христианам. Ей же и церковь на Великих вратах поставил во имя первого господского праздника, святого Благовещения. И то, что пророчествовал архангел деве, будет и граду сему. Ибо к ней: «Радуйся, обрадованная, господь с тобою!» (Лк. 1, 28), к городу же: «Радуйся, благоверный град, Господь с тобою!».

Творцы киевской идеи задумали этот город как город-храм. «Это город-храм, город, возникающий из средоточия храмов. В этом городе был свой алтарь – собор Святой Софии. А в этом Соборе – своя Святая Святых: изображение Оранты».

И знаменательно, что Киев не изменил этой своей градостроительной парадигме, своей миссии, своему, полученному от Святого Владимира и Ярослава Мудрого смыслу… Киев по прежнему остается иконой Небесного Иерусалима, его средоточием по-прежнему остается Святая София, а руки Оранты по-прежнему обращены к небу в предстоянии за всех насельников этого священного города.

[святослав]

В українській історії Києву належить особлива роль. Він — її першооснова, охоронець традицій і каталізатор змін, наріжний камінь національної самосвідомості і національної пам'яті. Історична місія Києва полягала в тому, що він закріпив глибокими політичними, культурними і соціальними зв'язками згромадження різноманітних етнічних елементів східного слов'янства у сталу національну єдність.

Міфологія його архітектурного простору насичена великою кількістю глибоких конотацій, конкретних предметів і абстракцій. В «політичній теології» християнського середньовіччя місто уявлялось подобою, «іконою» Рая/Града Небесного і в силу цього — провіщенням вічного Міста.

Політико-ідеологічні погляди середньовічних еліт на рольта призначення Києва формувалися за взірцями мислення,сформованими Церквою.

Апостольське призначення Андрія полягало у тому, що вінвизначив locus майбутнього sacra civitas. Відтепер, у христологічній візії, Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці,щоб вони світили йому; бо слава Божа освітила його.

Провіщення апостола Андрія про божу благодать, яка осяєкиївські гори, очевидно, усвідомлювалось як милість і благовоління Бога, які він дарує народу Русі. Освячені апостольською ходою «київські гори» стануть невід'ємним політико-ідеологічним компонентом, витвореної старокиївськимикнижниками формули Київ — «другий Єрусалим».

Відчитування «міфу Києва» передбачає з'ясування тихідейно-символічних образів і форм, за допомогою яких середньовічні мислителі конституювали ідею київської державності, реконструкцію політико-ідеологічних уявлень, які були покладені в основу топографічних рішень, прийнятих у Києві в часах його розбудови Володимиром Святославичемта Ярославом Мудрим, осягнення ідейного змісту сакральної топографії міста і його архітектури та значення царгородської парадигми для утвердження у тогочасній словесності столичного статусу Києва.

Агіографічна традиція, що своїми витоками сягає, вочевидь, ще останніх років правління Володимира Святославича, нероздільно пов'язала хрестителя Русі з постаттю княгині Ольги. Це вона, прибравши у хрещенні ім'я «святої цариці Єлени», прищепила йому думку про хрещення Русі й своїми молитвами зцілила-просвітила останню.

[святослав]

Kyiv is poised to become the New Jerusalem setting a standard for Moscow and Minsk to emulate. In July 2010, the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church issued a statement calling Kyiv the New Jerusalem because the Ukrainian capital is “a religious ideal that for centuries defined the spiritual, cultural and political priorities of the People of Ukraine.”
Ukraine, the second largest and potentially one of the wealthiest nation’s in Europe, is re-examining its history and its place in the European family. Few in the West have noticed and those that have don’t fully understand Russia’s anxiety about the re-assessment of widely held and long accepted views of Ukrainian-Russian culture, history, and spirituality.
An interview by Andrei Zolotov Jr. with Hegumen Filipp Ryabykh, Deputy Chairman for the Department of External Church Relations for the Russian Orthodox Church-Moscow Patriarchate, published on RussiaProfile.org in January 2011, suggests that Russia feels as threatened by this review as it does about its geographic security stemming from the empire’s territorial breakup.
Fr. Ryabykh’s interview took place during the Los Angeles convention of the American Association for Slavic, East European, and Eurasian Studies. The interview and his participation at the convention were to further “Russiky Mir” or Russian World.
It should bring scholarly attention to the scripted and managed approach the Moscow-Patriarchate prefers instead of open discussion of Eastern European history in a post Imperial and Soviet age. In addition, it raises issues regarding the Moscow Patriarchate’s willingness to use and be used by an increasingly authoritarian regime.
This church-state partnership contributes to the secularism that it contends corrupts and undermines society. Ironically, it is the blurring of the church-state separation that led the Moscow Patriarchate to support an inept, corrupt, and highly dysfunctional autocracy that contributed to the Russian Revolution. Today, the Russian Orthodox Church is heavily subsidized and receives deferential treatment from the current government.
Russian World
Russiky Mir is the philosophy and the formal name of an organization that the Moscow Patriarchate supports. Former KGB officer and current Russian Prime Minister Vladimir Putin established the Russiky Mir Foundation in June 2007. It promotes East Slavic culture, history, and language throughout the world from a distinctly Russian perspective. In doing so it identifies the individual contributions of ethnic groups and individuals within them once part of the Imperial and Soviet empires as Russian.
According to the Foundation’s website, “Russia’s vibrant, multicultural society has made many artistic, musical, literary, and scientific contributions to global culture … Russian language is at the heart of Russian culture and society.”
This self-aggrandizement underscores that Russia, Russianness, and the Russian soul are amalgamations of subordinated multiculturalism from its Imperial and Communist past. Of all the cultures that have contributed to Russia, Kyiv-Rus now present day Ukraine remains its fundamental spiritual, emotional, and psychological core.
According to Fr. Ryabykh, “Ukraine was always considered the cradle of Russian civilization, and Moscow and St. Petersburg were considered the successors of Kiev [sic].”
In an October 2009 op-ed for Pravda, Stanislav Mishin wrote that “We, the Rus: Russians, Belarus and what is now termed Ukrainians, as well as the Carpatho Russians, Transnistria Moldovans and much of northern Kazakhstan are one people of one stock and primarily one faith.” He added that “Kiev [sic] became our spiritual, moral and religious, as well as the physical capital” of all Rus.
Today, however, Western historians are now investigating the historical evidence offered by Ukrainian intelligentsia that Moscow and St. Petersburg cannot be the successors to Kyiv-Rus. The name was co-opted when Muscovy was an Asian power.
It seems disingenuous when Fr. Ryabykh says that “Russia, even when it was building an empire, never considered Ukraine to be an object of colonization.” Empress Catherine enslaved the Ukrainian peasantry with the introduction of serfdom in 1776. Nor were tsarists or Bolsheviks sympathetic to the declaration of Ukrainian independence in 1918.
He added during the interview that “Russian culture can let various peoples communicate with each other, but it is not being imposed as something compulsory and exclusive.” Yet Jews were harassed, persecuted, and dehumanized throughout much of Russian history. The Ukrainian language was banned in schools in both the Imperial and Soviet periods. Nationalists often spent time in Gulags.
Fr. Ryabykh contends that it is “only natural that the Russian Orthodox Church speaks about the role of the Orthodox church in Russian civilization, but does not diminish or silence the role of other religions and denominations that are traditional to the Russkiy Mir – Islam, Buddhism, Judaism, as well as Roman Catholicism and Protestantism” is peculiar.
According to President Dmitry Medvedev “Russians are the largest people in Russia, the Russian language is the official language. The Russian Orthodox Church is the biggest confession in our country.” He added that “We should develop the best features of the Russian character that have made our country strong, essentially created it – tolerance, outgoingness, ability to coexist with neighbors, self-confidence, well-known magnanimity, open-mindedness towards our own history and the history of other peoples.”
Internationally, Russia has been repeatedly criticized for a “religious freedom” that elevates Orthodoxy at the expense of all other faiths and Christian denominations. Religious equality has never existed in Russia during the Imperial, Communist, or now in the post-Soviet period. Spiritually and theologically it should raise the question – what is the Moscow-Patriarchate afraid of?
If Russian Orthodoxy is the truest of faiths then it will overcome any perceived religious challenge. Muslims, Buddhists, Evangelicals, and especially Jehovah Witnesses have long been targeted by the government with the full support of the Orthodox Church. Anti-Semitism continues.
According to an April 2008 report by ChristianPost.com, a priest in the Moscow-Patriarchate preached that “We deplore those who are led astray – those Jehovah’s Witnesses, Baptists, evangelicals, Pentecostals, and many others who cut Christ’s robes like bandits, who are like the soldiers who crucified Christ …”
The U.S. State Department noted that although the Russian constitution provides for both religious freedom and religious equality, restrictions are imposed. It documented “manifestations of anti-Semitism as well as hostility toward Roman Catholics and non-Orthodox Christian denominations.”
The American Center for Law and Justice reported that Protestants are especially persecuted often with the tacit approval of the Russian Orthodox Church. In 2009, the Russian Supreme Court upheld a lower court ruling that outlawed religious activities by Jehovah’s Witnesses. The Orthodox Church has been accused of fueling public animosity toward this Protestant denomination.
In 2010, Mischa Thompson, U.S. Mission representative to the Organization for Security and Co-operation in Europe (OSCE) for Freedom of Religion told a gathering that “… in Russia, a regional court can declare a religious text to be extremist, resulting in a nationwide ban on the material.” Anyone caught reading or distributing the material can face imprisonment for up to three years. Thompson further noted that “unwarranted and illegal police raids on places of worship” are not uncommon. Last year, religious properties in Kaliningrad once belonging to Catholics and Lutherans, but confiscated by the Communists, were given to the Russian Orthodox Church.
The Ukrainian Orthodox Church-Moscow Patriarchate has been accused of lobbying on behalf of businesses. According to the news agency Ukrayinska Pravda, it intervened to increase the grain quota a company could export. Metropolitan Volodymyr is quoted from a letter urging Prime Minister Mykola Azarov to do it so that his church needed more money. In another case, the Metropolitan asked the government to appoint a “vodka businesswoman” to the Cabinet of Ministers.
Historically, the Russian Orthodox Church contributed to the moral legitimacy of an inept, corrupt autocracy more concerned about excess and self-preservation than serving the empire’s multi-ethnic citizens. The Church, especially in the late Nineteenth and early Twentieth Centuries, fostered and contributed to a violent revolution by losing its way. It ignored and encouraged anti-Semitism, blessed pointless wars, opposed political reforms that would decentralize power, and found excuses for industrial exploitation and the greed of unbridled capitalism. Widespread documentation exists that it was complicit with Communist bosses to survive as an institution.
In 2011, its behavior parallels yester year. Lessons have not been learned. There should be a separation of church and state so that a “holy” institution is never compromised by political secularism. Instead, Russian Orthodoxy is considered the unofficial state religion in a country increasingly sliding toward authoritarianism. The Church cannot help halt and turn back this unfortunate development because it is part of the problem.
Forgotten by Russian Orthodoxy then and now is the teaching of Jesus when confronted by Satan and his offer of power, control, and influence over the world.
Lucifer took Jesus “up on an exceedingly high mountain, and showed” Jesus “all the kingdoms of the world and their glory. And he said to” Jesus, “All these things I will give you if You will fall down and worship me.”
“Away with you, Satan!” Jesus said, “For it is written, ‘You shall worship the Lord your God,’ ” and only the Creator “will be served” (Matthew 4:11). The Russian Orthodox Church-Moscow Patriarchate seems to have accepted Satan’s invitation. It attempts to make Ukraine one of its secular kingdoms.
Culture War
Taras Kuzio of the Jamestown Foundation has long and correctly observed that there is an “undeclared Ukrainian-Russian cultural war …The Ukrainian-Russian cultural war is part of a wider on-going undeclared conflict between both countries over their evolving national identities.” Russiky Mir is a strategy by both the government and the Russian Orthodox Church to market to the world a distinctly Russian perspective. It is an effort to present to the West a cultural, linguistic, and greater Russian nationality extends to former Soviet republics.
A nation defines its soul through its culture – artists, writers, dancers, language, and composers. Internationally, the “Russian Soul” has been studied and understood in the West through “Russia’s” faith and culture.
In the case of Ukraine, artist Repin, prelate Tikhon of Zadonsk, mystic Vladimir Soloviev, writers Gogol and Dostoevsky, philosopher and perhaps the first Sophiologist Jryhorij Skovoroda, composers Bortniansky, Prokofiev, and Stravinsky, among many others were Ukrainian, of Ukrainian heritage, or were heavily influenced by Ukrainian culture.
Non-Ukrainian influence on Russia includes: Composer Khachaturian (Armenian), Artist Marc Chagall (Belorussian), Dancer, choreographer and founder of the world renowned New York City Ballet George Balanchine (Georgian). These are just a few examples.
In a post Imperial and Soviet age Russia, Russianness, and Russia’s destiny, once long-settled, are now open to discussion and reassessment.
The New Jerusalem
Kyiv is not the successor to the secular and religious politics of Rome or Istanbul (Constantinople). Moscow has historically claimed to be the third and last Rome since the fall of Constantinople to the Ottomans in 1453. Rome exemplifies secular political power. Russian Orthodoxy still believes in its messianic mission unable to see its own self-inflicted secularization. The redemption of humanity can never come from the Moscow Patriarchate or Russia’s messianic mission.
Russia and Belorussia are plagued by xenophobia, degrees of increasing authoritarianism, legitimized by a complacent and at times complicit Russian Orthodox Church that is fundamentally opposed to individualism. The Moscow Patriarchate prefers a collective or community approach managed by a select few. A careful reading of the Russian Orthodox Church’s Basic Teaching on Human Dignity, Freedom and Rights underscores its fundamental differences from Ukrainian Orthodoxy due to Ukraine’s experience with degrees of liberty throughout its history.
In the Books of Genesis of the Ukrainian People by Mykola Kostomarov (and some believe co-authored by Taras Shevchenko) the author(s) reflect that “Ukraine will rise from its grave and will call all of its Slavic brothers, and they will hear its appeal, and all the Slavs will rise; and there will be no more tsars, tsars’ sons or daughters, princes, counts or dukes, excellencies, masters, boyars or serfs …” Russia and Belorussia have replaced autocracy and communism with a different breed of masters. In each case the Russian Orthodox Church has been a willing participant.
Kyiv is the New Jerusalem. Moscow is the Third Rome.

RUSALEM

[святослав]

я Київ

[святослав]

3 И так четверо отправились в путь. И когда они были недалеко от грaда, Андрiй спросил Петра: "Ожидают лi нас здесь большие тяготы?" "Я не знаю, но вот тут сеет старик. Пойдемo попросим у него хлiба; если он даст нам, мы будем знать, что мы не испытаем тягот, но если он скажет: "у меня нет хлеба", – нас ждут тяготы". Они приветствовали его и спросили, как он сказал. Тот ответил: "Если вы присмотрите за моим плугом и быками, я принесу вам хлiба". "Это твои быки?" "Нет, я взял их в наём". И он ушел.
4 Петр снял свой плащ и хитон и сказал: "Сейчас не время нам быть праздными, особенно когда старик работает для нас"; и он взялся за плуг и начал сiять. Андрей возразил и отнял у него плуг и стал сеять, и сiя, он благословлял зерна. И Руф, и Матафiя, и Александр шли справа от него и сказали: "Пусть сладкая роса и благоприятный вiтер придут и покроют это поле". И зерно проросло, и пшеница поспела.
5 Когда земледелец возвратился с хлебом и увидел спелую пшеницу, он поклонился им, <---> и Петр преподал ему заповеди. Тот сказал: "Я оставлю всё и пойду за Bами". "Нет; но иди в город, возврати быков их владельцу <---> взял один сноп, повесил его на свой посох и ушел. Народ спросил его, где он взял пшеницу, ибо была пора посева, но он поспешил домой.
7 Правители города услышали <---> они из тех двенадцати Галiлеян, что бродят
<--->
Петр сказал: "Делай, как ты хочешь". Андрей помолился, и Михаил
Деяния апостолов Петра и Андрея


И восстанет в то время Михаил, князь великий, стоящий за сынов народа Твоего; и наступит время тяжкое, какого не бывало с тех пор, как существуют люди, до сего времени; но спасутся в это время из народа Твоего все, которые найдены будут записанными в книге.

І повстане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах Твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу Твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. И произошла на небе война: Михаил и Ангелы его воевали против дракона, и дракон и ангелы его воевали против них,8 но не устояли, и не нашлось уже для них места на небе.9 И низвержен был великий дракон, древний змий, называемый диаволом и сатаною, обольщающий всю вселенную, низвержен на землю, + Оффтоп

[metatg]

Може Єрусалиму?

[nsk]

Kyiv – the New Rusalem

и чем хвалимся? тож кляты москали построили .... еще на Руси ... а как быть с законом об избавлении от всего гымпЭрсЬкого?

[Михаило]

В Киеве завершился Крестный ход УПЦ МП. Часть паломников разместилась на территории Киево-Печерской лавры, другие находятся возле входа в монастырь.C 17.00 в монастыре начнется всенощное бдение.
Как сообщили "Вестям" в информационном отдела УПЦ, в Крестном ходе приняли участие до 100 тысяч верующих.
"Крестный ход растянулся на расстояние не менее 3 километров шириной не менее 20 метров. Соответственно, площадь крестного хода не менее 60000 квадратных метров. По самым скромным подсчетам в крестном ходу приняло участие от 80 до 100 тысяч человек", - заявил он.



Как известно, Крестный ход начался 3 июля на востоке из Святогорской лавры (Святогорье, Донецкая область), а 9 июля - на западе из Почаевской лавры (Почаев, Терпонопольская область).
Сегодня, 27 июля, накануне празднования дня Крещения Руси-Украины, участники обоих шествий намерены встретились в Киеве на Европейской площади и отправились на Владимирскую горку на молебен. После этого паломники направились в Киево-Печерскую лавру, где пройдет торжественная Божественная литургия. Отметим, после молебна на Владимирской горке госпитализировали двоих парафиян.

[Кузька]

Сегодня, 27 июля, накануне празднования дня Крещения Руси-Украины,

Это официальное название?

[святослав]

²² Но вы приблизились к горе Сио́н+ и к городу+ живого Бога, небесному Иерусалиму+, и к мириадам* ангелов+, ²³ собравшихся вместе+, и к собранию первенцев+, записанных+ на небесах, и к Богу — Судье всех+, и к духовной жизни+ праведных, приведённых к совершенству+, ²⁴ и к Иисусу — посреднику+ нового соглашения+, и к крови окропления+, которая говорит лучше, чем кровь А́веля+.
²² Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
²³ і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
²⁴ і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
До євреїв 12

¹⁹ Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
²⁰ Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
Від Матвія 18

¹⁷ Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
¹⁸ Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
¹⁹ бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
²⁰ Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
2 до коринтян 5

⁵ І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!
Об'явлення 21

¹⁷ Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!
Псалми 118

²⁴ Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
1 Петра 2

Исаии 54:17. Ни одно орудие, сделанное против тебя, не будет успешно; и всякий язык, который будет состязаться с тобою на суде, -- ты обвинишь. Это есть наследие рабов Господа, оправдание их от Меня, говорит Господь.
УПО: Жодна зброя, що зроблена буде на тебе, не матиме успіху, і кожнісінького язика, який стане з тобою до суду, осудиш. Це спадщина Господніх рабів, а їхнє оправдання від Мене, говорить Господь!
KJV: No weapon that is formed against thee shall prosper; and every tongue that shall rise against thee in judgment thou shalt condemn. This is the heritage of the servants of the LORD, and their righteousness is of me, saith the LORD.

Евреям 12:22. Но вы приступили к горе Сиону и ко граду Бога живаго, к небесному Иерусалиму и тьмам Ангелов,
УПО: Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів,
KJV: But ye are come unto mount Sion, and unto the city of the living God, the heavenly Jerusalem, and to an innumerable company of angels,
23. к торжествующему собору и церкви первенцев, написанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,
УПО: і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників,
KJV: To the general assembly and church of the firstborn, which are written in heaven, and to God the Judge of all, and to the spirits of just men made perfect,
24. и к Ходатаю нового завета Иисусу, и к Крови кропления, говорящей лучше, нежели Авелева.
УПО: і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.
KJV: And to Jesus the mediator of the new covenant, and to the blood of sprinkling, that speaketh better things that that of Abel.

Матфея18:19. Истинно также говорю вам, что если двое из вас согласятся на земле просить о всяком деле, то, чего бы ни попросили, будет им от Отца Моего Небесного,
УПО: Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
KJV: Again I say unto you, That if two of you shall agree on earth as touching any thing that they shall ask, it shall be done for them of my Father which is in heaven.

2 Коринфянам
17. Итак, кто во Христе, [тот] новая тварь; древнее прошло, теперь все новое.
УПО: Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
KJV: Therefore if any man be in Christ, he is a new creature: old things are passed away; behold, all things are become new.
18. Все же от Бога, Иисусом Христом примирившего нас с Собою и давшего нам служение примирения,
УПО: Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
KJV: And all things are of God, who hath reconciled us to himself by Jesus Christ, and hath given to us the ministry of reconciliation;

Откровение 21
5. И сказал Сидящий на престоле: се, творю все новое. И говорит мне: напиши; ибо слова сии истинны и верны.
УПО: І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!
KJV: And he that sat upon the throne said, Behold, I make all things new. And he said unto me, Write: for these words are true and faithful.

Псалом 17. (117-17) Не умру, но буду жить и возвещать дела Господни.
УПО: Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!
KJV: I shall not die, but live, and declare the works of the LORD.

1-е Петра, глава 2:24. Он грехи наши Сам вознес телом Своим на древо, дабы мы, избавившись от грехов, жили для правды: ранами Его вы исцелились.
УПО: Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
KJV: Who his own self bare our sins in his own body on the tree, that we, being dead to sins, should live unto righteousness: by whose stripes ye were healed.


Ефесянам 1:7. в Котором мы имеем искупление Кровию Его, прощение грехов, по богатству благодати Его,
УПО: що маємо в Ньому відкуплення кров'ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його,
KJV: In whom we have redemption through his blood, the forgiveness of sins, according to the riches of his grace;

Евреям 13:12. то и Иисус, дабы освятить людей Кровию Своею, пострадал вне врат.
УПО: тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
KJV: Wherefore Jesus also, that he might sanctify the people with his own blood, suffered without the gate.

Римлянам 6:13. и не предавайте членов ваших греху в орудия неправды, но представьте себя Богу, как оживших из мертвых, и члены ваши Богу в орудия праведности.
УПО: і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.
KJV: Neither yield ye your members as instruments of unrighteousness unto sin: but yield yourselves unto God, as those that are alive from the dead, and your members as instruments of righteousness unto God.
8:33. Кто будет обвинять избранных Божиих? Бог оправдывает [их].
УПО: Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
KJV: Who shall lay any thing to the charge of God's elect? It is God that justifieth.
34. Кто осуждает? Христос Иисус умер, но и воскрес: Он и одесную Бога, Он и ходатайствует за нас.
УПО: Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.
KJV: Who is he that condemneth? It is Christ that died, yea rather, that is risen again, who is even at the right hand of God, who also maketh intercession for us.

Откровение, глава 12:11. Они победили его кровию Агнца и словом свидетельства своего, и не возлюбили души своей даже до смерти.
УПО: І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
KJV: And they overcame him by the blood of the Lamb, and by the word of their testimony; and they loved not their lives unto the death.

1-е Коринфянам, глава 8:13. И потому, если пища соблазняет брата моего, не буду есть мяса вовек, чтобы не соблазнить брата моего.
УПО: Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!
KJV: Wherefore, if meat make my brother to offend, I will eat no flesh while the world standeth, lest I make my brother to offend.

Второзаконие, глава 29:29. Сокрытое [принадлежит] Господу Богу нашему, а открытое -- нам и сынам нашим до века, чтобы мы исполняли все слова закона сего.
УПО: (29-28) Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.
KJV: The secret things belong unto the LORD our God: but those things which are revealed belong unto us and to our children for ever, that we may do all the words of this law.


2-е Коринфянам, глава 10:4. Оружия воинствования нашего не плотские, но сильные Богом на разрушение твердынь: [ими] ниспровергаем замыслы
УПО: зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
KJV: (For the weapons of our warfare are not carnal, but mighty through God to the pulling down of strong holds
5. и всякое превозношение, восстающее против познания Божия, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,
УПО: і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
KJV: Casting down imaginations, and every high thing that exalteth itself against the knowledge of God, and bringing into captivity every thought to the obedience of Christ;

Второзаконие, глава 33:25. железо и медь -- запоры твои; как дни твои, [будет умножаться] богатство твое.
УПО: Залізо та мідь то запора твоя, а сила твоя як усі твої дні.
KJV: Thy shoes shall be iron and brass; and as thy days, so shall thy strength be.
26. §Нет подобного Богу Израилеву, Который по небесам принесся на помощь тебе и во славе Своей на облаках;
УПО: Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах.
KJV: There is none like unto the God of Jeshurun, who rideth upon the heaven in thy help, and in his excellency on the sky.
27. прибежище [твое] Бог древний, и [ты] под мышцами вечными; Он прогонит врагов от лица твоего и скажет: истребляй!
УПО: Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!
KJV: The eternal God is thy refuge, and underneath are the everlasting arms: and he shall thrust out the enemy from before thee; and shall say, Destroy them.

1 - За освобождение от проклятий – "Через жертву Иисуса на кресте, я перешёл от проклятия к благословению Авраама, которого благословил во всём" (Гал.3:13)
2 - Когда негативные силы направлены против нас (от служителей сатаны или в результате душевных слов Христиан) - "Ни одно оружие, направленное против меня не будет успешно, и всякий язык, состязающийся со мной на суде, я обвиняю прямо сейчас. Это есть моё наследие, как раба Господа и моё оправдание от Тебя, о Господи" (Ис.54:17) "Господи, я прощаю всех, говорящих зло против меня, и простив их во Имя Твоё"
3 - В случае давления греха или вины или чувства недостоинства из прошлого - " Я во Христе, и поэтому я – новая тварь. Древнее всё прошло. Теперь всё в моей жизни стало новым и всё от Господа". 2 Кор.5:17-18.
4 - Когда наступает безнадёжность и хмурое предчувствие смерти – " Я не умру, но буду жить и возвещать дела Господни" (Пс.117:17).
5 - Болезнь или физическая немощь - "Иисус Сам вознёс мои грехи Своим Телом на древо, дабы я, избавившись от грехов, мог жить для правды. Его ранами я исцелился (1 Петра 2:24).
6 - Атака на сферы жизни. "Железо и медь запоры наши, как дни наши будет умножаться богатство наше. Нет подобного Богу Израилеву, Который по Небесам принёсся нам на помощь и во славе Своей на облаках. Прибежище наше - Бог древний и мы – под мышцами вечными. Он прогонит врагов от лица нашего и скажет "истребляй" Втор.33:25-27
7 - Когда идёт сражения на поле битвы, которое есть разум. "Оружия моего воинствования сильные Богом. Ими я разрушаю твердыни, которые сатана строит в моём разуме. Я приношу все свои помышления в послушание Христу. Три из моих самых сильных оружия – провозглашение, благодарение и хвала. 2 Коринф. 10:3-5
8 - Сложная задача. " Все могу в укрепляющем меня Иисусе Христе". Филип. 4:13
9 - Потеря сил. "Божья сила совершается в моей немощи, поэтому когда я слаб, тогда я силён" 2 Коринф.12 : 9-10
10 - Материальная нужда. "Бог способен обогатить меня всякой благодатью, чтобы я всегда имел довольство во всём и был богат на всякое доброе дело" 2 Коринф.9:8
11 - Атака страха. "Бог не дал мне духа боязни, но силы, любви и целомудрия. Во Имя Иисуса Христа я покоряюсь Господу и противостою духу страха. Поэтому он убегает от меня". 2 Тим.1:7; Иак.4:7
http://www.iscelen.org/335-razrushenie-prokljatijj.html
також по темі:
http://www.kingdomjc.com/Books/Prins3/22.htm

Ефесянам, глава 6
10. §Наконец, братия мои, укрепляйтесь Господом и могуществом силы Его.
УПО: Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
KJV: Finally, my brethren, be strong in the Lord, and in the power of his might.
11. Облекитесь во всеоружие Божие, чтобы вам можно было стать против козней диавольских,
УПО: Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
KJV: Put on the whole armour of God, that ye may be able to stand against the wiles of the devil.
12. потому что наша брань не против крови и плоти, но против начальств, против властей, против мироправителей тьмы века сего, против духов злобы поднебесной.
УПО: Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
KJV: For we wrestle not against flesh and blood, but against principalities, against powers, against the rulers of the darkness of this world, against spiritual wickedness in high places.
13. Для сего приимите всеоружие Божие, дабы вы могли противостать в день злый и, все преодолев, устоять.
УПО: Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.
KJV: Wherefore take unto you the whole armour of God, that ye may be able to withstand in the evil day, and having done all, to stand.
14. Итак станьте, препоясав чресла ваши истиною и облекшись в броню праведности,
УПО: Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
KJV: Stand therefore, having your loins girt about with truth, and having on the breastplate of righteousness;
15. и обув ноги в готовность благовествовать мир;
УПО: і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
KJV: And your feet shod with the preparation of the gospel of peace;
16. а паче всего возьмите щит веры, которым возможете угасить все раскаленные стрелы лукавого;
УПО: А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.
KJV: Above all, taking the shield of faith, wherewith ye shall be able to quench all the fiery darts of the wicked.
17. и шлем спасения возьмите, и меч духовный, который есть Слово Божие.
УПО: Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.
KJV: And take the helmet of salvation, and the sword of the Spirit, which is the word of God:
18. Всякою молитвою и прошением молитесь во всякое время духом, и старайтесь о сем самом со всяким постоянством и молением о всех святых
УПО: Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих,
KJV: Praying always with all prayer and supplication in the Spirit, and watching thereunto with all perseverance and supplication for all saints;

[святослав]

Золотые Врата были воскрешены архитекторами, а Тот Кто в эти врата может войти как вор, незаметно, но увидят Его все народы земные, чтобы жить и больше не умирать.
New Rusalem
Golden Gate
1994