ВСУ, афганский синдром?
Добро пожаловать!
FORUM.KIEV.UA - ФОРУМ КИЕВ ЮА
Максимум общения, минимум правил.
Киевский форум с самомодерацией
1. Автор темы - руководит темой. Может удалять чужие сообщения.
2. Уровень флуда, офф-топа, регулирует лишь автор темы.
3. Модераторы удаляют лишь грубые нарушения: закон, спам, мат...


Показано с 1 по 5 из 5
Like Tree3Likes
  • 1 сообщение от Пушистик
  • 1 сообщение от Пушистик
  • 1 сообщение от Idene
Тема: ВСУ, афганский синдром?
  1. #1
    Старожил Достижения:
    Tagger Second ClassThree FriendsOverdrive10000 Experience PointsRecommendation Second Class
    Awards:
    User with most referrers

    Регистрация
    11.08.2015
    Адрес
    Донецк
    Сообщений
    7,418
    Очки
    20,940
    Уровень
    35


    ВСУ, афганский синдром?

    Це був мій Київ. Тепер я його не сприймаю" - солдат ЗСУ, який повернувся з фронту




    Я завжди любив Київ. Іноді — більше, часом — менше. Він мене надихав, дратував, давав і забирав сили. Це був мій Київ. Моє місто. Моя столиця.

    Дев'яносто днів служби. Вдома не був — місяць. Це не мало і не багато, але достатньо, щоб відвикнути від цивільних та забути самого себе, який у шортах і кедах бігав вулицями цього міста, жив звичайним життям, переймаючись побутовими проблемами та муками творчості. Моє перше враження про столицю, коли я повернувся з бригадних навчань на полігоні під Миколаєвом, було вкрай негативним. Голова розуміла, але серце не сприймало. Чому чоловіки не у камуфляжі? Невже наша країна знаходиться не у стані війни, невже ніхто не гине на східних фронтах? Реклама нової бургерної. Шалена ніч, оупенейр. Не прогав найгарячіші ритми цього літа. Ти ще не бував на морі?

    Я бував. Але мені не сподобалося. На вечірку? Дякую, іншим разом. Києве, я тебе розумію, але не сприймаю. Поки що… Можливо, має минути якийсь час, аби я відвик від грубих жартів, відвертих розмов, запаху польової кухні, земляного пилу, п'яних витівок деяких солдатів...

    Я не хотів виходити з квартири кілька днів поспіль. Не міг дивитися на людей у супермаркетах та у метро, важко сприймав показову безтурботність оточуючих. Хлопці з бородами та у картатих сорочках почали дратувати. Дорогі автомобілі сприймалися як потенційний «бетер» для підрозділу.

    Ні, борони боже когось у чомусь звинувачувати. Це всього лише таргани у моїй голові. Вони такі ж мобілізовані, як і я. Це мій досвід, моє сприйняття цивільного життя. Викривлене і суб'єктивне. Всі ці люди — чудові. Більшість з них допомагають армії. Впевнений, багато в кого рідні або друзі служать у Збройних Силах. Вечорами вони ходять збирати аптечки, за першої необхідності — віддають останнє. Можливо, навіть моляться за хлопців, що сидять у бліндажах десь під Красногорівкою.

    Але мої камуфльовані таргани, вдягнені у потерту британку та взуті у шльопки (головне взуття солдата) незадоволені: всіх під ружжо!

    Минає день, третій, п'ятий. Я частіше виходжу з дому. Форма схована у сумці. На мені все ті ж шорти і кеди. Мої хлопці десь далеко, за 600 кілометрів. А я — тут. І тут — добре. Це мій Київ, мої вулиці, якими ходять красиві і привітні люди. І, здається, немає ніякої війни. І я намагаюся не думати про те, що за два дні доведеться повертатися до свого підрозділу, і що за тиждень-півтора — рушати на Схід. Я починаю перейматися побутовими проблемами та муками творчості. Відкрив текстовий файл з недописаною книгою, подивився футбол, зустрівся з рідними. Десь в кількох метрах від мене син дивиться «Свинку Пеппу».

    Хороше життя, чудова сім'я, легкий серпневий вітерець, приємна музика, смачний сир із супермаркету. Все як і завжди. Як і тоді, коли вони вже служили, сиділи у бліндажах, гинули, а мене все ще цікавили нові бургерні та найгарячіші ритми цього літа.

    Все як і завжди. Тільки кожної ночі сниться армія.

    http://infokava.com/26963-ce-buv-my-kiyiv-teper-ya-yogo-ne-spriymayu-soldat-zsu-yakiy-povernuvsya-z-frontu.html










    Последний раз редактировалось Пушистик; 18.08.2015 в 11:48.
    Idene нравится.

  2. #2
    Житель Достижения:
    3 месяца регистрации500 Experience Points

    Регистрация
    06.07.2015
    Сообщений
    65
    Очки
    704
    Уровень
    5


    Нужно ли нам такое правительство? Это я обращаюсь к Вам Граждане Украины! Не жалко ли Вам людей, которых Вы отправляете на фронт? А Вы знаете, что наше гнилое правительство и командование не хотят выполнять минские соглашения? Нет, не знали?! А вот Вам и "террористы"...
    Правительство ЛНР хотело организовать обмен пленными в количестве 10 человек, но почему-то украинская сторона отказалась. Во-первых это не выполнение минских соглашений, которые якобы Киев выполняет, а во-вторых, это преступное бездействие по отношению к своим же военнослужащим. А по сути, это бесчеловечно, и всем до одного места на жизни людей, так как не их дети страдают!
    http://||||||||.su/news/1439909280

  3. #3
    Старожил Достижения:
    Tagger Second ClassThree FriendsOverdrive10000 Experience PointsRecommendation Second Class
    Awards:
    User with most referrers

    Регистрация
    11.08.2015
    Адрес
    Донецк
    Сообщений
    7,418
    Очки
    20,940
    Уровень
    35


    .Рано или поздно АТО закончится, и солдаты, обожженные войной, вернутся домой. Нынешним летом в Украине, впервые за все время ведения боевых действий на востоке страны, возник массовый социальный запрос на профессиональную помощь при посттравматическом стрессовом расстройстве.

    Ветераны современной войны, которая идет в Украине, уже никогда не будут теми людьми, что прежде.
    Но после лечения у специалиста им проще снять остроту переживаний и адаптироваться к обычной жизни.

    Глубинная суть полученной психологической травмы в том, что, попадая в зону боевых действий, солдаты
    вынуждены жить совершенно по другим правилам, к которым они оказываются не готовы. Реальность
    становится полярной: черное—белое.
    Организм настраивается на выживание, на минимальное привлечение эмоциональной сферы, на повышенное внимание к драме происходящего вокруг.

    Нервная система быстро истощается. Уровень агрессии среди наших солдат постоянно растет.

    Возвращаясь из экстремальной обстановки в обычную, человек остается в прежнем психологическом состоянии,
    не воспринимая окружающую его действительность. Военный опыт очень травматичен для целостности личности

    http://antikor.com.ua/articles/67885-sindrom_ato


    Статья полностью по ссылке.
    Idene нравится.
    Пока есть попа, приключения не кончатся.

  4. #4
    Старожил Достижения:
    Three FriendsRecommendation Second Class1 год регистрации10000 Experience Points
    Awards:
    Discussion Ender

    Регистрация
    07.04.2015
    Сообщений
    2,324
    Очки
    10,368
    Уровень
    24


    Самая большая психологическая трвма это то , что враги -русские люди на Донбассе, в голове просто не укладывается.
    Пушистик нравится.

  5. #5
    Старожил Достижения:
    25000 Experience PointsВетеран

    Регистрация
    30.08.2014
    Адрес
    Ставрополь
    Сообщений
    22,048
    Очки
    34,072
    Уровень
    45


    Цитата Сообщение от Вредная Посмотреть сообщение
    Самая большая психологическая травма это то , что враги -русские люди на Донбассе, в голове просто не укладывается.
    Вот здесь ты ошибаешься. Это не травма. Это болезнь, с которой живет ВСУ и не только.
    "Мы никогда не будем..." -- помните?
    Последний раз редактировалось Кузька; 13.10.2015 в 14:37.


 

Похожие темы

  1. Синдром Казановы или любимец женщин
    от Die Prinzessin в разделе Отношения
    Ответов: 9
    Последнее сообщение: 24.02.2020, 21:06

Метки этой темы

Ваши права

  • Вы не можете создавать новые темы
  • Вы не можете отвечать в темах
  • Вы не можете прикреплять вложения
  • Вы не можете редактировать свои сообщения
  •